
Фастівчани
поступово звикли до досить своєрідної манери звернень свого народного
обранця Р.Сольвара до міської влади через... місцеве телебачення. Ці
яскраві телеролики стають чи не хітами всіх новин фастівського каналу
АСТВ. На них наш нардеп, як правило, рішуче вимагає від керівництва
міста повирішувати всі нагальні проблеми. Останнім було таке
телезвернення з вимогами вирішити головну проблему міста − проблему
нормального водопостачання. Нардеп не жалів словесних барв і
наголошував, що Фастів живе в якомусь минулому столітті з огляду на стан
справ з водою у ньому. Зворушливих закликів до міського голови і
керівника місцевого водоканалу І. Соломахи було більше, чим вдосталь.
Чого ж тут більше насправді: піару, турботи про громаду чи ефективних
реальних механізмів впливу на міську владу − розсудять час і фастівчани.


4 березня відзначає свій 70-річний ювілей славетний мешканець нашої Фастівщини Микола Степанович Литвин – відомий сучасний український народний кобзар, письменник і журналіст, заслужений діяч мистецтв України, який є одночасно членом Національних Спілок журналістів України (з 1985р.), письменників України (з 1988 р.), кобзарів України (з 2000р.), лауреатом всеукраїнських літературно-мистецьких премій ім. І.Нечуя-Левицького (1993р.) і ім. О.Пчілки (1995р.),
літературно-мистецької премії Фастівщини ім. В.Косовського, автором багатьох пісень, збірок віршів, оповідань і повістей, палким українським патріотом України.
23 січня 2013 року виповнилося 20 років від дня смерті Миколи Герасимовича Глухенького - члена Національної Спілки письменників України, громадського діяча, просвітянина, козака, палкого патріота України.
Перебуваючи на посаді директора центрального книжкового магазину у місті Фастові він завжди пропагував і популяризував українську культуру, історію і мову. Його колеги по творчому мистецькому цеху Сергій Плачинда, Володимир Косовський, Євген Чередніченко, Юрій Хорунжий високо оцінювали талант письменника, про що свідчать їх спогади про нього.
Традиційно щороку міська бібліотека і бібліотека ЗОШ №4 І-ІІІ ступенів у грудні та січні збирають в шкільному музеї Миколи Глухенького шанувальників творчості письменника. На цих зустрічах вони діляться спогадами про спілкування з літератором, в черговий раз перегортаючи сторінки його непростої біографії. Дякуючи учителю ЗОШ №4 Аллі Костянтинівні Шкляр та завідуючій міською бібліотекою Людмилі Олександрівні Страшук, членам громадського комітету «Пошук» ім.М.Глухенького фастівчани - і дорослі і молодь - мають можливість ознайомитися з життєвим шляхом і творчістю відомого фастівського письменника.![]() |
|
Остання володарка Яхнів графиня М.Браницька під час
зустрічі з селянами у Кожанці
|
Події лютого - жовтня 1917 року багато у чому змінили звичний дореволюційний плин життя тодішнього с.Яхни Малополовецької волості Васильківського повіту Київської губернії. Якщо за відомостями Київського губернського статкомітету за 1891 рік у с.Яхнах ми можемо побачити 145 дворів з 1753-ма жителями (881 чоловік і 872 жінок), церкву Св.Іоанна Богослова з церковно-приходським училищем, 8 вітряків, маслобойню, 3 кузні, то після 1917 року ці статцифри значно змінилися.
Після удержавлення протягом 1917-1918 років всієї системи освіти України, довелося припинити свою діяльність і церковно-приходській школі в Яхнах. ЇЇ останній керівник о.Михаїл Цікаловський мусів віддати шкільне приміщення державній владі і надалі займатися у вкрай важких суспільних умовах виключно церковною діяльністю.
Відвідав нещодавно виставку «Село Яхни - погляд через століття» у нашому краєзнавчому музеї. Маю також чимало матеріалів про Яхни, так як це село мені не чуже, бо у ньому тривалий час проживала родина моїх родичів Закревських. У своїй статті зупинюся на деяких моментах історії села, не торкаючись тих питань нещодавньої історії і сьогодення, які були вже висвітлені на виставці і у статті в газеті «Перемога» (№6 від 09.02.2012р.) сільським краєзнавцем Оленою Радченко, яка пропрацювала більше 10 років директором Будинку культури с.Яхни, палко закохана в свій край і зібрала окремі дані про нього.
Хоча у нинішньому році ми будемо відзначати вже 90-річчя утворення Фастівського району, але як воно відбувалося у 1923 році насправді, фактично, ніхто не знає. Бо суха констатація під час адміністративних засідань витягу тексту з відомої Постанови Президії ВУЦВК від 07.03.1923 року про новий адмінподіл України, за якою, ніби, утворився Фастівський район, як ми побачимо далі, не дуже відповідала реальним подальшим подіям. У наступному березневому випуску нашої газети я висвітлю цей процес детально, а у нинішньому лише коротко подам окремі відомості про долю сіл нинішньої Фастівщини, що за адмінреформою 1923 року опинилися у складі аж 6-ти тодішніх новоутворених районів.


Наших фастівських митців добре знають і в Австрії. Відомий місцевий скульптор Михайло Дмитрів з с.Малої Снітинки встиг багато чого створити на нашій українській землі.
Протягом січня-лютого у Фастові було організовано декілька акцій місцевих організацій ВО "Свобода" (смолоскипний похід на день народження Степана Бандери, заходи з вшанування пам'яті Героїв Крут, акція до Міжнародного дня рідної мови тощо).
29 січня цього року у Боровій відбулося чергове засідання селищного виконкому. На ньому було розглянуто низку важливих для селища питань.
9 лютого редакцію нашої газети серед інших гостей було запрошено на звітно-виборчу конференцію міської організації НРУ. Її порядок денний складався з 8 питань (огляду сучасного політичного становища, звіту і виборів голови організації, виборів його заступників і членів проводу, обрання делегатів на обласну конференцію партії).
Всі дорослі фастівчани добре пам'ятають, як колись вирував у Фастові хокей, скільки команд і скількох людей біля кортів на стадіоні та біля ДЮСШ він збирав. Потім, здавалося, що хокей у Фастові помер.
Що з "Вестою-прес"? З початку грудня минулого року несподівано припинила свій випуск газета "Веста-прес". З огляду на те, що всі фастівчани знають, яка місцева партійна організація за нею стояла, це виглядає досить дивним.