Неподалік від Фастова в широкій долині серед невеличких озерць розкинулося стародавнє українське село Фастівець. Люди на його землях проживали в глибоку давнину. Закинуті кургани навколо нього могли б нам багато чого розповісти, якби ми обережніше до них відносилися. Про походження назви цього села і досі тривають дискусії: чи то вона зменшена похідна від назви сусіднього Фастова, чи то від якогось фастівця – його мешканця, чи від прізвища Фастівець. Про першого козацького Фастівського полковника Миська Фастівця, що організовував у 1617-1618 роках повсталий народ Фастова, є достовірні історичні відомості.
Яка з версій правильніша, покаже час і додаткові дослідження. Натомість, хотів розповісти про заселення села у ХVІІІ столітті шляхетськими родами і про їх долю. Наприкінці ХVІІ століття Фастів і землі навколо нього отримав від київського воєводи польський біскуп Йосип Верещинський, що збудував тут свій замок над Унавою і роздудував місцеву фортецю. Згодом його змінювали інші біскупи, через що люди ці землі називали Фастівським біскупством. Поступово воно все розросталося і розросталося (до нього входили землі сьогоднішніх Фастова, Фастівця, В.Снітинки, М.Снітинки, М.Офірни,Веприка, Дорогинки, Кощіївки, Червоного, Бортників та інших сіл).
