середа, 3 вересня 2014 р.

Ми повернемось і запитаємо



Газета «Совершенно секретно – Україна» опубліковала інтерв’ю з двома фастівчанами, які зараз беруть участь в АТО, тож я пропоную Вашій увазі це інтервю.

Зараз головною темою не лише українських і російських ЗМІ, але також і світових, є війна на сході України. Інформація надходить із різних джерел найсуперечливіша. Всі чують офіційні заяви, думки політиків, експертів, журналістів, але менше інформації від безпосередніх учасників, цих страшних подій. А бійцям є що розповісти.

Редакція «Совершенно секретно - Україна» провела бесіду з воїнами з 72-ї окремої механізованої бригади, які повернулися додому у відпустку. Наші співрозмовники - це бійці окремого об'єднаного розвідувального загону старшина Юрій та молодший сержант Андрій (вони попросили не називати в пресі їхні прізвища) поділилися своїми особистими враженнями і розповіли, що ж відбувається на Донбасі.


- Розкажіть про себе, ким ви були до війни, в мирний час, про свої захоплення?

Юрій: Я столяр, майстер червонодеревщик. Риболовля, туризм.
Андрій: Я працював на заводі, старший майстер. Все, як у всіх нормальних людей, сім'ї, дім, робота, по можливості виїзд на природу, шашлички.

-          А що у Вас з родоводом, ви істинні арійці? Потомствені фашисти, бандерівці?

-                     Звичайні люди, такі, як і всі. Історію України вчили, але при цьому ножі на «москаля" не ніколи точили. Приміром, наші підприємства поставляли продукцію не тільки на Донбас, до Криму, але і в Росію.

-         Як ви називаєте те, що зараз відбувається на сході? Все-таки війна або АТО? Як ви туди потрапили і чому?

-         Це - Війна. Ми пішли добровільно. Тому, що кожен чоловік повинен захищати свою родину, свою землю, будинок. І не вважаємо це чимось надприродним.

-          Як зараз доводиться воювати?

-         Як індіанцям проти конкістадорів. Хліба не бачили 2 місяці, а останні п'ять днів навіть чистої води не було.

-                     Що зараз собою являє українська армія?

-          Бойова підготовка радянських часів. Стрільба лежачи, ну максимум з коліна, стоячи і все! Тактики ведення бою новобранцям не викладають взагалі.
Стрілецька зброя - ще радянське, воно вже не відповідає вимогам сучасного бою. АКМ простий в освоєнні, але він ні в яке порівняння не йде з автоматами сотої серії, які йдуть з Росії терористам. Це вже зброя нового покоління. Точно так само як і бронетехніка вся. Ні 80х БТРів, модифікованих БТРів, БМП3 які стоять на озброєнні в Росії. У нас - це минуле століття, для них це взагалі кам'яний.
Можна сказати, що все на голому ентузіазмі. Самі відремонтуємо, самі модернізуємо. Добре хоч патрони підкидали.
Забезпечення нікудишнє. Тил, або не встигає, або не справляється. Якщо їжі вдасться взяти на кухні, тушонки якоїсь, кільки, гречки, то можна буде самим щось зварити. Добре якщо є якийсь магазин, можна ще щось купити. Спасибі, що іноді привозять воду.
Обмундирування просто розлізлося в перший місяць при підготовці. Воно на складах лежить незрозуміло скільки.
Волонтерам - низький уклін! Це люди, без яких просто вся наша армія не вижила б, вони взяли на себе забезпечення наших військ. Допомагають не тільки матеріально, а й морально. Ось привозять листочки від діток з малюнками, з віршами.
Бронежилети, окуляри, каски кевларові. Хоча, навіть хвалені кевларові каски слабенькі. 5.45 пробиває передню стінку і в середині робить вінегрет. 7.62 пробиває з 50 метрів її на виліт. Перевірено особисто. Але це краще, ніж старі радянські, які навіть ПМ може пробити з невеликої відстані. А ті бронежилети ті, які видавалися міністерством оборони, 7.62 пробиває на виліт. Про що можна говорити, якщо нам навіть лопаток не видали.
-                     Морально - психологічний стан особового складу? Дисципліна? Завдяки замполітам?

-          Відмінне! Супер! Бойове! Завдяки підтримці один одного. Ми самі собі психологи.
Головне - це усвідомлення того, що ми захищаємо свою власну землю. Дисципліна дивлячись в яких підрозділах. Підрозділи, в яких офіцери туди-сюди і випивають, точно так само і підлеглі починають їм слідувати. Якщо ж офіцер більш менш тримає себе в рамках пристойності то і підрозділ більш менш зібраний. Все залежить від офіцерів.

-                     Як вас приймають місцеві, були конфлікти? Ви відразу всіх розстрілюєте, дітей розпинаєте на щитах?

-                     Ну, це якщо тільки росіян. (сміються) Насправді немає. Коли ми приїхали до Маріуполя, то можливо 20% «за», а то й менше, всі інші сприймали нас «в багнети», коли ми їхали, скажімо так, 70% просили, щоб ​​ми не їхали. Бо їм там розповідали, що приїхав «Правий сектор» і буде крутити немовлят на фарш. А коли вони з нами поспілкувалися, то почали нормально до нас ставиться. Ми ж нормальні, ми ж українці, ми в одній країні живемо, ви що?!
Коли ми проходили по звільненим населеним пунктам, в яких господарювали терористи, люди вже спробувавши цього, дякували нам за звільнення і хрестили колону в подяку, щоб Бог нас охороняв. В Маріуполі жінка з чоловіком привезли нам води, стала перед нами на коліна і плаче, каже: «Спасибі вам хлопці, за те, що не дали зробити тут другий Слов'янськ». Було дуже приємно, розумієш заради чого стоїш там, ось заради таких людей, які ось поряд.

-                     Хто воює проти нас на сході України? Це місцеві або це росіяни?

-                     Воюють терористи, які хочуть захопити нашу землю, які тероризують Донбас і розстрілюють жінок і дітей. Це в основному найманці. Зброя, це і автомати сотої серії, і кулемети ПКП Печенег з Росії. Правда, це переважно у кадрових російських офіцерів - інструкторів, які ховаються за спинами звичайних бандитів-найманців. Зібрали наркоманів і зеків. Є й місцеві, які за ідею, їх залишилося відсотків 10, тому що або полягли, або прийшло прозріння і вони чухнули по домівках.


-                     Чи є у бійців питання до командування? Корупція, зливи, зрадництва були?

-                     Питання є. Злив інформації. Тупі накази. Невміння воювати. Багато офіцерів звикли ганяти солдат-новобранців. Маршрути колон, місця розташувань наших позицій «зливають». Такі настрої серед бійців, що старший офіцерський склад, який має доступ до стратегічних планів, маршрутів пересування колон, причетний до «зливу» інформації, знаходять підтвердження. Ось в 95-й бригаді полковника спіймали на гарячому, що він «злив» колону. Нашу 72-ю, і 79-ю бригади виставили, як в тирі під Ізварино. Більшість техніки знищено по халатності, якщо не сказати, за чиїмось злим наміром. З 120 одиниць бронетехніки 72-ї бригади залишилося - 18. Під Амвросіївкою, прилетів комбриг, зібрав особовий склад, техніку виставив серед поля, відлетів на вертольоті, вночі бригаду обстріляли Градами.
Величезне «дякуємо!» Командуванню нашої 72 рідної бригади! Чому бійців 76-й, 95-й бригад, які теж перетинали кордон Росії вдома зустрічали, як героїв? А 72 бригаду ніби зрадників. Тут вина комбрига, і до нього взагалі багато питань. Штаб частини знаходиться в Білій Церкві, при цьому вони мають такий же статус учасників бойових дій, як і ми. Але, таке відчуття, що ми, бійці, які воюємо, просто заважаємо їм служити. Навіть довідки про поранення, про участь в АТО усіма правдами і не правдами нам намагаються не видавати. То немає комбрига, то немає печатки, то ще якісь причини.
З грошовим постачанням плутанина повна. Просто пішли в армію, через 2 місяці, нам дали 1300 гривень зарплати, потім ще - 2400. А скільки грошей нам положено і за що, ми не знаємо! У кого не питаєш, ніхто не знає. Платять, стільки - скільки платять. Але ми воюємо за свою землю і як би на цьому все. А от родина повинна на щось жити. Нам набагато легше воювати, коли ми будемо знати, що у наших рідних є все необхідне.

-                     Війна коли-небудь закінчитися. Що далі?

- Розібратися з тим начальством, яке нас поставило в такі рамки!

-                     Є ідея повернути зброю на Київ ?

-                     Ні, чому відразу зброю. Ми й так можемо підійти спитати. Але спочатку треба навести в країні порядок, припинити бойові дії, а потім запитати у «товаришів» великих начальників, а звідки, коли ми воювали, у них з'явилися дачі, мерседеси і все інше і скільки це коштує? Для них війна це великий бізнес. Запитати у своїх командирів, а чому у них різко, перед відправкою в АТО, виникають такі болячки, як геморой? А в іншого запитати, чому замість того щоб ти командував в бойових умовах, ти вічно п'яний прилазив? Не тільки верхівка, а й середній командний склад повинен бути вичищений. Ці уроки, які ми зараз отримуємо ціною крові і життя кращих людей, які є в Україні, не повинні пройти просто так. І ми, що залишилися живими, ми будемо це контролювати.

-                     Що після війни потрібно зробити на Донбасі, щоб там більше ніколи знову не розігрілося полум'я війни?

-                     Піднімати економіку. Там така злидні! Янукович загнав людей в такі мінуса! Крім цього там потрібно провести роз'яснювальну роботу. Вони там просто забиті. Я прекрасно розумію їхні настрої. Шахтар лізе туди в цю яму і не знає, чи вилізе назад. Отримує жебрацьку зарплату, ризикуючи своїм життям. Дружина його пиляє, що він вічно п'яний і не митий. Підняти економіку і соціальну політику, і це все піде само собою. Ще Парнас Мирний писав: «Хіба ревуть волі, як ясла повні?"

-                     Чи потрібно там проводити українізацію?

-                     Силувана ні в якому разі. Хочуть російською розмовляти - будь ласка. А  російську пропаганду треба терміново зупинити, тому що це маразм, там таке чешуть.. Те як Росія інформує, вибачте, це треба зупиняти. Це ще один вид війни Росії з Україною. Чому це все почалося. Тому що людей просто на просто обдурили цією російською пропагандою.

-                     Чи почнеться відкрита війна з Росією?

-                     Важко сказати, ніхто не знає. Якщо почнеться відкрита війна, доведеться воювати в «партизанці» - у росіян озброєння на порядок краще вітчизняного, так що у відкритих боях нам туго доведеться. В свою чергу, ми добре знаємо з історії, що українські козаки переважно застосовували партизанську тактику в боротьбі з регулярними військами загарбників. Але будемо сподіватися, що до відкритого протистояння, яке може привести фактично до третьої світової війни, справа не дійде. А ми переможемо окупантів на сході і підготуємося до звільнення Криму.

-                     Так все-таки, незважаючи на всі проблеми, переможемо?

-                     Однозначно переможемо! Тому що МИ - НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ!


Немає коментарів:

Дописати коментар