Василь Горкуценко: головне – не бути байдужим. Актуальне інтерв’ю про роботу Фастівського Центру допомоги військовим АТО

З Василем Горкуценко, координатором фастівського міськрайонного Центру допомоги військовослужбовцям АТО я спілкувася в його авто, на ходу, оскільки він постійно в роз'їздах, вирішуючи поточні питання роботи центру, тож довелося бачити всю "кухню" із середини..  

-         Василю, розкажи будь ласка, яким чином у Фастові утворився координаційний Центр допомоги військовослужбовцям АТО?

- Ми починали цю роботу по допомозі нашим хлопцям в АТО, як фастівська «Самооборона». Але з’їздивши раз в зону бойових дій я зрозумів, що політика – це все класно, але війна – є війна. І тоді 22 липня я розмістив пост у Фейсбуці – своєрідний крик душі, як би було класно, якби фастівчани об’єднались і робили корисні речі..Буквально через 2 дні ми зібрались в нашому штабі Самооборони. Там були представники різних сил: «Удару», представники Руслана Сольвара, «Батьківщини», «Самооборони», просто безпартійні волонтери, християни…Це була дуже різношерстна публіка, ціль якої була одна: об’єднатись і скоординувати свої дії. Це вже була група людей, яка була готова приділяти свій час і надавати реальну допомогу: хтось 2 години, хтось 24, хтось коштами, хтось – автомобілем. Мова не йде, що це Горкуценко Василь – такий класний хлопець, чи Кириченко Ігор...Ні, ми відкинули взагалі політику, тому що політика тут не доречна.

І за три тижні ми маємо потужну організацію з 4-ма складами, з 2-ма вантажними автомобілями, великою кількістю скриньок для збирання коштів, які зараз стоять практично по всіх магазинах Фастова..

- Якими напрямками роботи займається Центр?

- Наша основна діяльність – це в першу чергу допомога військовим в зоні АТО, а також допомога хлопцям, які зараз поприходили у відпустки тут. Це основні напрямки роботи. Сюди входить все: від вирішення юридичних питань для сім’ї військовослужбовця, до придбання обладнання, форми і т. д. Другий напрямок – це опікування та допомога сім’ям загиблих хлопців, допомога пораненим та їхнім сім’ям, щоб вони не відчували себе одинокими, щоб вони знали, що вони потрібні і що їх не забули…

Як казав нещодавно один із наших поранених хлопців Юра Соловей, поранений фастівчанин:

"Найкраще – це те, що коли я потрапив до шпиталю, пройшла всього доба, а фастівчани вже були біля мене…"

Зараз ми знайшли бригаду, яка готова безкоштовно латати дахи тим сім’ям, чоловіки яких знаходяться в зоні бойових дій..Ми звернулись до міської ради, їхня задача – допомогти трохи з матераілами, а хлопці стануть і безкоштовно все зроблять…

-          - Чи займаєтесь ви біженцями із зони АТО? 

-            - Якщо до нас звертаються, ми займаємось. Деякі волонтери з нашого центру співпрацюють з міською радою, зокрема із заступником міського голови з гуманітарних питань і деякі питання ми вирішуємо. Для прикладу: принесли нам нещодавно дитячу коляску – одна людина хотіла її відправити для людей в зоні АТО.

- Ми кажемо: - Для чого її везти туди, якщо у нас в Фастові є жінка, біженка зі сходу з дитиною 3, 5 місяців, їй вона потрібна тут. Ми буквально за 5 хвилин без всяких камер, пафосів завезли цю коляску і передали сім’ї.

Звертаються люди, яким немає де жити, ми допомагаємо, шукаємо житло. Звертаються люди, яким потрібні якісь харчі. Ми з того, що нам несуть, виділяємо продуктовий набір і заносимо їм.

Але на першому місці все таки у нас стоїть допомога нашим хлопцям.

- Люди у складі координаційного Центру працюють на добровільних началах, чи є якесь фінансування їх роботи?

- Жодного фінансування у нас немає. Моя позиція була такою: витрачати мінімум грошей на ті речі, які можна дістати безкоштовно. Очищену воду для пиття  ми беремо на заводі «Оболонь -Пивоварня Зіберта», ми кинули клич у Фейсбук, нам дали пусті бутилі, ми приїхали, набрали води і завезли. Так само безкоштовно нам дають овочі, їжу. Гроші витрачаються на військове спорядження та певні військові прилади. І коли, немає бажаючих дати бензин, ми його купуємо для заправки наших бусів, які їдуть в зону АТО. Всі працівники центру є волонтерами, ніхто з них зарплати не отримує.

- Скільки фастівчан зараз перебуває зараз в зоні бойових дій за твоїми даними?

Чітко сказати про це не можу, тому що зараз проходить ротація. Більше 220 чоловік мобілізовані військоматами, більше 25 чоловік мобілізовано міліцією і, за моїми даними – більше 40 чоловік служать в добровольчих батальйонах, таких як «Азов», «Айдар», «Шахтарськ», «Дніпро»..Це близько 300 людей. Але це орієнтовна кількість – іде постійна ротація: хтось йде, хтось повертається..Після нової хвилі мобілізації буде добір і ця цифра збільшиться.

Хочу сказати, що робота центру – це не робота в двох кімнатах, які знаходяться в готелі. Центр – це кіла купа людей по Фастову: Валєра Вєкшин, Василь Кучерук, це Білий дім, фонд афганців і т. д.

-          - Білий Дім теж у складі Центру?

-         Ні, але ми тісно співпрацюємо. Свого часу при Фастівській райдержадміністрації був створений координаційний штаб, в який я входжу, як один із членів. Просто Білий Дім – це влада, у нього своя специфіка, йому важливо вирішувати питання, як кажуть, в правовому полі. Нам, громаді, набагато простіше. Ми зібрались, самоорганізувались, кожен вносить свою лепту і працюємо.

Якщо називати прізвища, то прийшли і працюють: Ярослав Машляківський, Ігор Кириченко, Сергій Ясінський зі штабу Руслана Сольвара, у нас є жінка, яку ми називаємо Таня «Айдар», Світлана, яка є головою громадської організації матерів військовослужбовців, які зараз служать та багато інших небайдужих звичайних людей…

Ігор Кириченко виготовив білборди нашого Центру, які зараз висять по місту, Катя Конта зайнялась організацією мережі скриньок по магазинах, ми спільно з афганцями опечатуємо, по комісії виймаємо ці гроші і витрачаємо їх на найнагальніші потреби: це – форми, броніки і т. д. Василь Кучерук крім того, що він сам їздить і дав свій склад, ще у себе на підприємстві ремонтує машини: прицепи, Уази, зараз ремонтує Краз для 72-ї бригади.

Хтось стоїть зі скриньками в магазинах, інші жінки і дівчата чергують в Центрі -  це безліч людей, я навіть всіх не можу назвати по прізвищам, це близько 50 чоловік…

Ми вже зробили 4 виїзди на Схід (інтерв’ю робилось напередодні 5-го виїзду – ред.), завезли на 100 тис. грн товару..

- Чи потребуєте ви залучення нових людей в роботу Центру?

- Люди потрібні завжди. Але не для хаосу, а для конкретних справ. Наприклад, ми знайшли бригаду столярів, щоб поїхати, відремонтувати дах. Або інший випадок – потрібна була молодь. Кинули клич у Фейсбуці і Контакті, зібрали молодь, домовились з питомником, нарвали у них яблук, кинули клик – у кого є сушки, насушили 4 мішки сушок і відправили солдатам, не витративши ні копійки грошей…

Або Валерій Векшин, власник однойменного магазину «У Валери» має склад, де акумулюється господарське спорядження, бо хлопцям потрібні не тільки військові речі, а й плівка, мотузка, бензопила, дизель-генератор. Якщо ця людина все життя торгувала такими речами, вона знає, де дешевше і якісніше купити такі речі..

Або та ж Таня «Айдар», у якої брат служить в однойменному батальйоні, вона знає маршрути, у неї налагоджені контакти з християнськими організаціями, які готові допомагати армії..

Я працюю як координатор, в тому числі координую нашу діяльність з владою, або займаюсь якимись вузькими напрямками, як от дістати якийсь специфічний товар для хлопців..

Робота є для кожного, але у нас немає, як у державних структурах, вертикалі влади. Я координую дії всіх, а конкретна людина якщо бере якись напрямок – вона ним займається, головне їй не заважати..

- Як часто Ви їздите в зону АТО? Це кожного разу різні місця?

- Сьогодні ми відправляємо на схід п’яту машину. Це різні місця, як правило це місця, де є веливе скупчення фастівчан. Ми їздили до 72-ї бригади в Солнцеве, на місце їхньої дислокації, до 7-го батальйону Нацгвардії, вони зараз в Попасній стоять..Зараз ми їдемо ближче до Донецька, завеземо хлопцям свіжої картоплі..

Повертаючись до допомоги людей, хочу сказати про простих людей. Є такі бабусі, яких я виганяю..Вона з кожної пенсії несе половину її. Не несіть, - я кажу, - це правильно, але вони заперечують і кажуть, що не мені це вирішувати..А одна жінка шиє подушки і несе постійно подушки в Центр. Ми не можемо відмовити цим людям.

- Чого зараз найбільше потребують хлопці на передовій: ліків, засобів індивідуального захисту чи може їжі?

- Найбільше хлопці потребують розуміння того, що вони тут, в тилу, вони потрібні людям, що за них переживають.

Ажіотаж з бронежилетами зараз вже фактично пройшов, зараз є проблема в кевларових касках, це не так відсутність коштів, як фізичний дефіцит самих касок.

Другий момент – зараз наближається осінь. По тим оцінкам, які дають хлопці, АТО продовжиться і восени, тож актуальним є осіннє спорядження. Тому вже зараз, коли ще +25, ми думаємо про термобілизну, осінні куртки та осінні берці. Тому що та форма, яка була видана державою, як казали хлопці: "Ми ще з Половецького не вийшли з «учебки», а вона вже розлізлась…"

Тому принцип Центру – не купити найдешевше, а найкраще за співідношенням: ціна-якість. Хай це буде б/ушне натовське спорядення, на 20-30 % дорожче, ніж наше, але воно буде якісніше..

Фактично майже всі хлопці з 72-ї бригади, які приїхали у відпустку, були або у нас, або у штабі при райдержадміністрації і ми приймаємо рішення про видачу спорядження..Тож зараз є актуальною видача осіннього одягу. Ну а до зими, я дуже надіюся, це все закінчиться…

- Яку суму на потреби військових ви зібрали за час роботи фонду?

- Якщо говорити тільки про роботу Центру, який був створений орієнтовно 25 липня, то тільки в ту скриньку, яка знаходиться в нашому офісі і де кожна людина може прийти і під підпис здати гроші, ми зібрали близько 20 000 грн. Якщо ж брати з тими скриньками з магазинів, які ми здаємо у Фонд афганців, бо у них є благодійний фонд і рахунок, то це значно більша сума..

- Я знаю, що багато хлопців, які повертаються додому з військових дій, потребують також психологічної допомоги, бо люди, які бачили війну на власні очі, нерідко отримують психологічні травми, поствоєнний синдром тощо..Чи надаєте ви психологічну допомогу таким хлопцям?

- Так, ми можемо їм допомагати при потребі. Ярослав Машляківський, один із співкоординаторів нашого центру, з самого початку його роботи переговорив з фастівськими психологами і якщо у когось з хлопців виникне бажання поспілкуватись, ми, розуміючи те, що психологічна сторона більш важливіша, ніж матеріальна чи технічна, надамо їм можливість отримати психологічну допомогу.

- І запитання наостанок: чого зараз найбільше потребує Центр, і що б ти хотів сказати фастівчанам, як людина, яка активно займається допомогою нашим військовим?

- Потребуємо скоріше не ми, а ті хлопці, які зараз воюють за Україну, насамперед небайдужості фастівчан та об’єднання наших зусиль на допомогу їм. Хтось може дати кілограм цукру, а хтось – 10 000 грн…

А фастівчанам хочу сказати наступне: це війна не тих хлопців, які там воюють, чи якихось політиків, я вважаю, що ця війна – це реальне народження нашої країни, тому, якщо ти українець, якщо ти патріот, то це твоя війна.  Головне – не бути байдужим.

Фотозвіт про відправку в зону АТО однієї із машин:

Чернишенко Олександр