Фастівщина ХІХ століття та її мешканці на малюнках Домініка П’єра Де ля Фліза

Восени 1812 року в боях біля селища Красне біля Смоленська потрапив у полон капітан медичної служби наполеонівської армії Домінік П’єр Де ля Фліз.

Незабаром він переїжджає на Україну і до завершення свого життєвого шляху, в 1861 році, працює лікарем державних маєтностей Київської губернії. Він був не тільки прекрасним хірургом, до речі, членом ряду авторитетних медичних товариств, але і спостережливим і вдумливим дослідником, творчою, духовно високорозвиненою людиною.

 Однак найбільш значним його досягненням слід визнати дев'ять рукописних альбомів, які висвітлюють різні сторони культури і побут українського народу, його господарську діяльність, спосіб життя, природу і топографію краю. Тож пропоную Вашій увазі деякі малюнки з його альбомів, які ілюструють побут і життя населених пунктів Фастівщини середини ХІХ століття (дякую за надані малюнки фастівському історику та краєзнавцю Едуарду Мондзелевському):

Клуб "Доброслав" організував подорож для дітей стежками історії Фастівщини

Діти – наше майбутнє. А хто не знає свого минулого, своєї історії, а вона в нас багатюща і славетна, той не зможе побудувати щасливе майбутнє у вільній, незалежній Україні, про яке мріяли наші славні пращури скіфи, слов`яни, козаки, воїни УПА та загиблі герої-патріоти Небесної Сотні та воїни АТО…

 Саме з метою пізнати історію рідного краю, рідної Фастівщини було проведено фастівськими козаками та керівництвом СК «Доброслав» подорож вихідного дня, на яку відправились більше 3х десятків дітей та дорослих з Фастова, Фастівського району (м. Офірна, Фастівець, Борова, Триліси, Дідівщина).

Старовинна церква з Дорогинки у музеї у Музеї народної архітектури та побуту

Минулими вихідними був на фестивалі "Краіна Мрій", що проходив у Музеї народної архітектури та побуту і побачив там чудову дерев'яну церкву Святого Архистратига Михаїла з с. Дорогинка на Фастівщині, яка прекрасно збереглась до наших часів. Церква є діючою, у ній регулярно проходять служби, належить до УПЦ Київського Патрархату..

Бронепоїзд "Січовий стрілець", станція Фастів, грудень 1918 року

Джерело

Про утворення Фастівського району під час проведення адміністративно-територіальної реформи 1922-23 років

У минулому номері газети мною наводилася зведена таблиця зі списком сільрад і районів створеної у 1923 році Білоцерківської округи, до якої того року увійшли всі села нинішнього Фастівського району. Тоді вони опинилися у складі аж 6-ти новоутворених районів округи (Фастівського, Триліського, Ксаверівського, Корнинського, Гребінського і Великополовецького). Нині ж нижче будуть висвітлені ті основні управлінські рішення, внаслідок яких відбулася адміністративно-територіальна реформа на Фастівщині у 1923 році. Зрозуміло, що газетної площі не вистачить, аби навести повністю тексти всіх тих рішень і постанов, які мали відношення до вищезгаданої реформи, хоча частково ми їх розглянемо.

Про Фастів і його околиці до 1923 року

Ця моя стаття, фактично, буде продовженням статті про наш Фастів наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, яка була надрукована у №20 газети за лютий 2012 року. Тільки це доповнення буде більше присвячене висвітленню життя містечка саме на початку ХХ століття, коли у ньому відбулося багато яких кардинальних змін.

 

Весною 1923 року містечко Фастів з волосного стало районним центром, не маючи на той час, навіть, статусу селища міського типу. Для того, щоб зрозуміти всі чинники, що зумовили утворення Фастівського району і те, чому вибір районного центру при тодішньому районуванні колишнього Білоцерківського повіту випав у нашій місцевості саме на Фастів, потрібно уявити розвиток містечка і його околиць у найближчі попередні 10-20 років.

Про Яхни 1917-1941 років

Остання володарка Яхнів графиня М.Браницька під час зустрічі з селянами у Кожанці

Події лютого - жовтня 1917 року багато у чому змінили звичний дореволюційний плин життя тодішнього с.Яхни Малополовецької волості Васильківського повіту Київської губернії. Якщо за відомостями Київського губернського статкомітету за 1891 рік у с.Яхнах ми можемо побачити 145 дворів з 1753-ма жителями (881 чоловік і 872 жінок), церкву Св.Іоанна Богослова з церковно-приходським училищем, 8 вітряків, маслобойню, 3 кузні, то після 1917 року ці статцифри значно змінилися. Після удержавлення протягом 1917-1918 років всієї системи освіти України, довелося припинити свою діяльність і церковно-приходській школі в Яхнах. ЇЇ останній керівник о.Михаїл Цікаловський мусів віддати шкільне приміщення державній владі і надалі займатися у вкрай важких суспільних умовах виключно церковною діяльністю.

До історії села Яхни

Відвідав нещодавно виставку «Село Яхни - погляд через століття» у нашому краєзнавчому музеї. Маю також чимало матеріалів про Яхни, так як це село мені не чуже, бо у ньому тривалий час проживала родина моїх родичів Закревських. У своїй статті зупинюся на деяких моментах історії села, не торкаючись тих питань нещодавньої історії і сьогодення, які були вже висвітлені на виставці і у статті в газеті «Перемога» (№6 від 09.02.2012р.) сільським краєзнавцем Оленою Радченко, яка пропрацювала більше 10 років директором Будинку культури с.Яхни, палко закохана в свій край і зібрала окремі дані про нього.

Від себе ж додам, що це мальовниче старовинне село вперше документально згадується у польських люстраціях 1616-1622 років. На території села виявлено археологічні залишки двох давніх козацьких городищ, сліди життя людей у інші історичні періоди. Його назва і нині часто зустрічається у аджарській, перській та татарській мові, мовах багатьох північнокавказьких народів. Тому вона походить, швидше за все, від колишніх половецьких кочівницьких племен, що у великій кількості мешкали за давньоруських часів на Фастівщині. Недаремно ж, навколишній степ звуть й досі Половецьким.

Поділ Фастівщини за адмінреформою 1923 року

Хоча у нинішньому році ми будемо відзначати вже 90-річчя утворення Фастівського району, але як воно відбувалося у 1923 році насправді, фактично, ніхто не знає. Бо суха констатація під час адміністративних засідань витягу тексту з відомої Постанови Президії ВУЦВК від 07.03.1923 року про новий адмінподіл України, за якою, ніби, утворився Фастівський район, як ми побачимо далі, не дуже відповідала реальним подальшим подіям. У наступному березневому випуску нашої газети я висвітлю цей процес детально, а у нинішньому лише коротко подам окремі відомості про долю сіл нинішньої Фастівщини, що за адмінреформою 1923 року опинилися у складі аж 6-ти тодішніх новоутворених районів.

Нижче подається таблиця зі списком всіх тих 20 районів (волостей), що виникли на місці колишнього Білоцерківського повіту у березні 1923 року.